МЕНЮ САЙТУ

ОФІЦІЙНІ САЙТИ










ДРУЗІ САЙТУ




Будинок для дітей
та юнацтва



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 
        Критерії для підбору іграшки:
- екологічний – іграшку має бути вироблено з екологічно чистого природного матеріалу;
- естетичний – іграшка має викликати естетичне захоплення, бути гармонійною у співвідношенні форм, розмірів, кольорів;
- педагогічний – кожна іграшка є образом для відтворення, несе в собі певний зміст, чогось навчає. Перед тим, як вибрати іграшку для дитини, необхідно поміркувати над таким питанням: чого вона навчає?;
- психологічно - моральний –кожна іграшка вчить дитину виявляти певні почуття, емоції, набувати тих чи інших рис характеру, навичок поведінки. Аналізуючи іграшку за цим критерієм, дорослі задаються такими питаннями : - яким якостям характеру вона може навчити? - яку модель поведінки буде засвоювати дитина, граючись нею? Обираючи іграшку для малюка, ми обираємо образ, який відображається у внутрішньому
світі дитини на все життя.
         Який образ дитина понесе у світ – вирішувати Вам, батьки!
Візьміть до уваги !!!
Слід звернути увагу на те, що придбана іграшка має супроводжуватись обов’язковими маркувальними даними на етикетці або на упаковці ( найменування виробника, його реквізити, вікові адресність іграшки) Відсутність цієї інформації , особливо відсутність найменування конкретного виробника, - це сигнал тривоги для дорослого, оскільки така іграшка потенційно небезпечна для дитини.
         Про низьку якість іграшок свідчать неприємний різкий запах, наявність гострих країв, використання не приємних на дотик ( липких, жорстких) матеріалів. Проте, навіть за умови використання якісних сучасних матеріалів, наявності необхідних маркувальних даних, категорично забороняється пропонувати дітям іграшки, що провокують ранні сексуальні прояви, агресивність, цинічне ставлення до загальнолюдських цінностей. Це стосується фігурок „ озброєних до зубів” суперменів, детальної імітації холодної та вогнепальної зброї, настільних та інших видів ігор , у яких купують та продають зброю, фізично знищують умовного противника або ігрового партнера, й де успіх, перемога досягаються насильницькими діями. 

                                                    Рекомендації та вимоги 
до підбору іграшок 
для дітей молодшого дошкільного віку 
        Серед розмаїття предметів, що оточують дитину з перших днів життя, особливе місце посідають іграшки. Вони для неї є узагальненими матеріалами та етичними еталонами предметного світу, засобом передачі культурного досвіду поколінь, носіями тих способів дії, які малюк має засвоїти в певному віці. Сучасні іграшки вимагають від дорослих, педагогів та батьків виваженого підходу до їх підбору. Матеріали для гри мають мають створювати оптимальне наповнене ( без надлишку й нестачі) цілісне ігрове оточення, безпечне та комфортне для дитини.
       Усі іграшки класифікують за: 
* ступенем готовності ( готові, збирно-розбирні, напівфабрикати, матеріали для виготовлення іграшок – саморобок);
* матеріалом ( іграшки з деревини, тканини та хутра, паперу, гуми, пластмаси, металу та інших матеріалів;
* розміром ( дрібні – до 10 см, середні – співрозмірні руці дитини, великогабаритні - від 35 см);
* художньо-образним рішенням ( умовні, прототипові, реалістичні)
       Види іграшок та вимоги до їх підбору для дітей молодшого дошкільного віку : 
1. Ляльки. Фігурки людей та тварин. 
          За своєю конструкцією та зовнішніми характеристиками лялька для молодших дошкільників має бути максимально функціональною, з рухливими руками та ногами, зручною для купання та перевдягання, з придатною для розчісування перукою, рухливими очима. Також для цього віку корисні прототипні ( ті, що передають основні характеристики прототипу) іграшки – персонажі відомих казок, мультфільмів, дитячих телевізійних передач.
Велике значення в молодшому дошкільному віці мають мають м’яконабивні іграшки, що стають предметом піклування дитини і часто замінюють їй ляльку ( іграшкові котики, собачки, та інші знайомі тварини). Вони мають бути функціональними , рухливими, щоб дитина змогла їх посадити, покласти спати, сповити, і т.д. Ляльки та фігурки можуть бути обладнані спеціальними пристроями ( заводні, такі, що ходять, розмовляють, танцюють). Діти цього віку використовують готові іграшки - окремо та в наборах ( свійські та дикі тварини, їхні дитинчата). Матеріалом для виготовлення ляльок можуть бути пластмаса, гума, деревина, тканина, штучне хутро. При цьому необхідно стежити за дотриманням санітарно - гігієнічних вимог при використанні іграшок, спосіб обробки обов’язково повинен бути зазначений на етикетці придбаної іграшки. Використання сучасних матеріалів для виготовлення м’яконабивних іграшок дозволяє без шкоди для зовнішнього вигляду прати їх у пральних машинах.
2.Предмети лялькового вжитку.
          До цього виду іграшок відносять посуд, меблі, побутову техніку та засоби зв’язку, одяг та постільну білизну. Найголовніша вимога до них – спів розмірність із лялькою, яка є ігровим центром. Для молодших дошкільників слід добирати іграшки з окремими функціональними елементами: дверцятами, що відкриваються, ручками та кнопками, що повертаються., вмикаються тощо.
3.Транспорт. Техніка. Споруди. Імітаційний інструмент.
         Молодші дошкільники потребують іграшкових автомобілів знайомих марок, окремі види будівельної та сільськогосподарської техніки ( підйомний кран, екскаватор, трактор). Розмір іграшок – середній. Конструкція техніки має бути такою, щоб дитина могла піднімати кузов або вантаж, крутити, насипати, котити. Технічні іграшки можуть бути обладнані заводним або інерційним механізмом. Діти цього віку охоче технікою великого розміру. Бажано мати пару таких іграшок ( наприклад, вантажівка та підйомний кран).У грі з ними діти будують простий ланцюжок ігрових дій ( навантажити, перевезти, розвантажити).
4.Настільні ігри.
        Дані ігри побудовані на малюнках , що подають зображення предметів та явищ навколишнього світу з підкресленими певними хар актерними ознаками. Це робить їх доступнішими, чіткішими, зрозумілішими дітям.
Цей вид іграшок значною мірою впливає на художній та емоційний розвиток дітей, сприяє вихованню навичок організованої поведінки, привчає виконувати правила, долати програш.
Настільні ігри поділяють на шість груп:
- ігри на порівняння, тотожність, об’єднання, класифікацію предметів ( лото, доміно, парні картинки);
- ігри на складання, конструювання, збирання предметів з окремих частин ( розрізні картинки, мозаїки);
- ігри розважально-пізнавального характеру з маршрутом ( маршрутні ігри);
- ігри на розвиток комбінаторних здібностей , логічного мислення ( шахово-шашкові ігри); - ігри на розвиток дрібної моторики, координації рухів, окоміру ( спортивно-моторні іграшки);
- ігри на допомогу у навчанні ( вікторини, абетки, кубики)
5.Будівельно-конструктивні іграшки.
        Молодшим дошкільникам потрібні будівельні набори, виготовлені з деревини. Вони мають бути укомплектовані достатньою кількістю основних деталей: кубиків, цеглинок, пластин двох розмірів : маленькі та великі, відповідно для ігор на столі та на підлозі. Необхідні також конструктори з пазловим способом з’єднання деталей (типу LEGO), виготовлених з пластмаси яскравих кольорів. Деталі мають з’єднуватися без надмірних зусиль і міцно триматися. Важлива також і якість упаковки конструктивно-будівельних іграшок. Доцільніші дерев’яні ящики, пластмасові відерця. Де зручно зберігати деталі конструкторів та будівельних наборів. До того ж вони привчають дітей до охайності.


 Консультація для батьків:
"Яка дитина, така й родина"
      Стосунки батьків між собою, їх взаємини з дітьми, внутрисімейна атмосфера загалом – все це незмінна практична школа батьківства й материнства. Добра ця школа – і виховання буде добрим; якщо ж нервова і тривожна, то діти зростають нервові, тривожні чи байдужі, егоїстичні, морально й духовно глухі. Звичайно, вплив батьків на дітей завжди індивідуальний, і вони мають більше можливостей враховувати вікові та особистісні особливості дитини.
       Безперечно, що найкращі умови для розвитку і вихованні дитини має сім'я, в якій проживає кілька поколінь. У такій сім'ї, як правило, є різні види стосунків між старшими і молодшими поколіннями та можливості передання і взаємозбагачення особистості дітей і дорослих, засвоєння сімейних ролей в процесі безпосередньої життєдіяльності родини.
       На жаль, як свідчить статистика в Україні, як і в інших європейських країнах, переважає нуклеарна (одноядерна – батьки і діти) сім'я. Більш того, зниження рівня життя в державі, погіршення соціальних, санітарних, гігієнічних, побутових умов життя, а у зв’язку з цим і психологічних, призводить до деформації почуття відповідальності, юридично-правового і морально-етичного обов’язку, що відбивається на сім'ї. В Україні зменшується рівень народжуваності дітей і помітно зростає кількість неповних сімей.
      Сильним негативним фактором у вихованні дітей стає факт розлучення батьків. Залишення сім'ї батьком (або матір'ю), що, як правило, супроводжується офіційним розірванням шлюбу, може різко змінити морально-психологічний стан дитини і часто має руйнівний вплив на її психологічний світ, поведінку, віру в морально-духовні цінності та ідеали людей.
       Після розлучення колишньому чоловікові чи дружині слід чітко обумовити в інтересах дитини новий стиль контактів і вимог, адже батьки завжди мають підтримувати хоча б найменший контакт із дітьми, незважаючи на те, що він може бути для одного або й обох небажаним. Ці контакти сприятимуть психічній врівноваженості, нормалізації розвитку дитини, гуманізації, її не може принижувати іншого і присутності дитини та саму дитину. Емоційну напруженість взаємин батьків діти відчувають без слів, поглядів, жестів і міміки, навіть тоді, коли їх при цьому немає. Вони відчувають це інтуїтивно, серцем, душею, якимось особливим родинним почуттям, що не піддається критеріальним вимірам. Для повноцінного розвитку, як певну компенсацію за розлучення батьків, діти потребують постійних, стабільних стосунків з обома батьками, а це означає, що мати і батько, який здебільше проживає окремо, мусять обговорити умови їх теперішнього життя, осмислити ситуацію, в якій опинилися і зберегти ті кращу почуття, які в них залишилися з попередніх стосунків. У кожній сім'ї дитині відводиться певна роль, відповідно до якої будуються її взаємини з батьками залежно від її віку, незначного життєвого досвіду. Батьки для дітей мають бути джерелом емоційного тепла і підтримки, владою, розпорядником благ, зразком і прикладом для наслідування і, звичайно, мудрими порадниками.
       Авторитет матері (батька) зростає в очах дитини, якщо вони, знаючи її проблеми, допомагають безболісно їх розв’язати. Це залежить від загальнокультурного рівня батьків, їх освіченості, педагогічної підготовленості, способу життя, ціннісних орієнтацій, реакції на становище, що склалося, оптимізм і віру на краще життя родини і дитини.
       При цьому мати має враховувати, що дефіцит чоловічого впливу веде до порушення не лише розвитку інтелектуальної сфери, ускладнює процес ідентифікації відповідно до батьківського (чоловічого) чи материнського (жіночого) образу. Не маючи родинного прикладу спостерігати доброзичливе подружнє спілкування, це часто може впливати на формування гіперприв'язаності до матері чи батька, спричинювати різні відхилення психіки і навіть фізичні вади.
       Кожна дитина може успішно справитися з однією або кількома несприятливими обставинами, але якщо їх більше, то це може спричинити виникнення у дітей невротичних реакцій тощо. Невдоволеність емоційними контактами, життєва невпевненість в позитивній оцінці дорослими, зменшення можливостей задоволення запитів у сфері матеріальних потреб, що зростають, - все це сприяє деформації ціннісних орієнтацій, викривленню реальних установок, що руйнує віру в моральний ідеал, призводить до порушень в діях, мотиваційній сфері, майбутньої діяльності, свідомого чи несвідомого успадкування чи наслідування морально-поведінкових якостей батьків.
 
Поради для батьків:
"БАТЬКІВСЬКА ЄДНІСТЬ – 
ВАЖЛИВИЙ ЗАКОН ВИХОВАННЯ"
          Досить поширеним явищем у сімейному житті є намагання деяких батьків завоювати дешевий авторитет у дітей за допомогою таких прийомів, як запобігання, своєрідний підкуп, показ своєї доброти тощо. Батьківський розрахунок тут доволі простий: дитина побачить, як її люблю і любитиме мене. При цьому батьки не враховують той факт, що дитяча проникливість сильніша за проникливість дорослої людини. Для дитини дорослий – перспектива її життя і розвитку, її майбутнє.
         Саме тому діти досить уважно вивчають дорослих, у першу чергу власних батьків, обираючи для наслідування привабливі для них риси, якості характеру, манери, норми поведінки. На певній стадії розвитку, як правило, помічає згадану фальш і нещирість у поведінці батька чи матері. Наслідком цього стає, по-перше, втрата авторитету батьків у дітей, втрата поваги до батьків, і по-друге, формування таких негативних якостей, як лицемірство, брехливість, нещирість. Ще гірше, коли батько або мати вступають у своєрідне змагання в зовнішньому прояві любові до дітей. Запитання «Кого ти більше любиш – маму чи тата?» не таке вже й абстрактне у практиці сімейного виховання, особливо, якщо воно підкріпляється відповідними діями з боку батьків. Нерідко в сім'ях виникає своєрідне змагання між батьком і матір'ю у проявах «любові до дітей». Подібні явища можуть мати місце в сім'ях, де батьки живуть між собою у злагоді. Але такий стиль виховання веде до негативних результатів.
        Зокрема, вказана змагальність батьків у прояві любові до дітей тягне за собою такі небажані наслідки: за наявності в сім'ї двох або більше дітей відбувається своєрідний поділ сфер впливу батька і матері на них, з'являються улюбленці й обділені любов'ю, між дітьми може виникнути відчуженість або навіть ворожнеча. Якщо дитина в сім'ї – одна, то у подібній ситуації, зваживши всі «за» і «проти», вона віддає перевагу комусь одному з батьків, відсунувши на другий план іншого. Інший з батьків буде обійдений дитячою увагою. Такий стан веде до розладу між батьками, а дитина росте, нещирою,користуючись конкуруючою батьківською любов'ю.
 
Психолог рекомендує 
"Як батькам спілкуватися з дитиною 
в період адаптації до ДНЗ"
1 . У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.
2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування дитини в садочку: будіть дитину лагідними словами, м’якими дотиками рук, поцілунками.
3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде також цікаво, як і дома, там багато хороших діток, нових іграшок…
4.Не погрожуйте дитині садочком як покаранням за гріхи та неслухняність.
5. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: проситися на горщик, користуватися носовичком, мити руки, їсти.
6. Забезпечуйте єдність виховного процесу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це робити, а що не можна і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретного ви вимагаєте від неї.
7. Цікавтеся у вихователів, як ваша дитина грається, як спілкується з іншими дітками.
8. Обов’язково повідомляйте вихователів про звички вашої дитини, особливості здоров’я, поведінки, як лагідно називаєте вдома свою дитину. 9. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садочка не припав на епікризні періоди: 1 рік та 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 9 місяців,3 роки. 10. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські подбають про неї.

Батькам на замітку:
"Ознаки емоційного комфорту дитини 
під час її перебування в ДНЗ"
1. Бажання йти до дитячого садка.
2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.
3. Здатністьдитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточуючих.
4. Висока комунікабельність дитини.
5. Висока пізнавальна діяльність та активність.
6. Активна ігрова діяльність.
7. Малюнки у світлих тонах.
8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.
9. Відсутність проблем з їжею та сном.
 
"Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ"
1. ВІК ДИТИНИ.
Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому періоді дитина поступово входить в рамки інтересів сімейного кола. Цього немає в період 3,5-4 років. Адаптаційний період дуже проходить важко. Малюк відчуває паніку, неприйняття. Дитина відмовляється приймати допомогу дорослого. Знаходячись у нервовому збуджені дитина не відчуває голоду. Повернувшись додому малеча , перше що відчуває – неймовірне полегшення та відчуття голоду. Дає про себе знати і нервове напруження: в дитини все викликає сльози, не може відпустити маму ні вдень ні вночі, довго не може заснути, часто прокидається з плачем. Таке не проходить безслідно, і як результат – через 3-4 дні дитина захворіє.
2. ПОВЕДІНКА ДИТИНИ.
Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.Умовно таких дітей поділяють на 3 групи. - Більшість дітей. Вони різко, бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ. Голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей. Малюк може притихнути, щоб через 4-5 хвилин з новою енергією знову плакати. Діти з такої групи звикають до 30 днів. - Деякі діти. Після розлуки з мамою замикаються, стають насторожені, напружені. В них вистачає сил тільки на те, щоб забитися в який куточок, щоб ніхто їх не трогав. Ці дітим ледь стримують плач, їх погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. Як тільки маму бачать зразу біжать до неї і плачуть. Адаптація триває 2-3 місяці. - Комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитсадка, вони беруть ініціативу в свої руки як з іншими дітками так і з дорослими. Протягом дня розповідають дорослим все, що знають. Самостійно роздягаються, їдять, у ліжку лежать спокійно. Адаптація триває 4-5 днів.
3. ДОСВІД ДИТИНИ.
Малюк із сім’ї, де є бабуся, дідусь тітонька,дядя, брати та сестри вмііє по-різному поводитися з різними членами сім’ї, знає чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайомі місця. Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть маленькому сімейному колі. Їх коло спілкування обмежене. У дитини закріплюється невід’ємний зв’язок з мамою: залишившись на деякий час без неї, впадає в паніку. Адаптаційний період важкий і може стати причиною неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися і починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити, замовкає – хоч і уже почала говорити.
4. ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛЮКА.
Якщо дитина активна , має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко. Інший малюк полвільний, любить гратися наодинці, шум та голосні розмови дратують його. Він хоч і вміє асм одягатися та їсти, але це робить повільно. Усе це відкладає відбиток на його ставленні до навколишнього середовища. Такій дитині потрібно більше часу на на адаптацію. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійні умови, з розумінням ставитися до безпідставних вередувань малюка, більше гуляти з ним, займатися цікавою діяльністю. Слід раніше вкладати дітей спати, в цей період менше ходити вгості.
ОГОРНІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ЛЮБОВ’Ю ТА БЕРЕЖІТЬ ЇЇ НЕРВОВУ СИСТЕМУ!
 
"Правила роботи та стилі поведінки для батьків 
з дітьми підвищеної тривожності"
*Налагодьте стосунки з дитиною, щоб він відчував себе спокійно і впевнено: слухайте свою дитину; проводите разом з ним якомога більше часу; розповідайте йому про свої дитячі вчинках, перемоги та невдачі; якщо в сім’ї кілька дітей, постарайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, а й зумійте приділити увагу кожному окремо.
*Слідкуйте за собою, особливо якщо ви перебуваєте під дією стресу і вас легко вивести з рівноваги. В цьому випадку краще відкласти спільні справи з дитиною (якщо це, звичайно, можливо). У ті хвилини, коли ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе що-небудь приємне, те, що могло б вас заспокоїти: прийміть душ, випийте чаю, послухайте улюблену музику і т.д.
*Слідкуйте за своєю мовою. Постарайтеся, щоб тон голосу був спокійним, доброзичливим. Навіть якщо дитина завинила, намагайтеся не кричати на нього, і вже у жодному разі не загрожуватиме. Краще розібрати неприємну ситуацію в спокійній обстановці, коли і дитина, і дорослий заспокояться і будуть готові до діалогу.
*Приймайте вашої дитини безумовно, тобто любите його не за те, що він гарний, розумний, відмінник, помічник і т.д., а просто так, просто за те, що він є. Подивіться, наскільки вам вдається приймати вашої дитини. Для цього протягом 2-3 днів порахуйте, скільки разів ви звернулися до нього з позитивними висловлюваннями (вітанням, схваленням, підтримкою), і скільки – з негативними (докором, зауваженням, критикою). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або перевищує число позитивних, то зі спілкуванням у вас не все благополучно. Обіймайте свою дитину не менше 4-х разів на день (звичайне ранкове привітання і поцілунок на ніч не вважаються).

Примітка: непогано то ж робити і по відношенню до дорослих членів сім’ї. 
Успіхів, удачі та взаєморозуміння!
 
Вхід на сайт

Пошук

Календар