МЕНЮ САЙТУ

ОФІЦІЙНІ САЙТИ










ДРУЗІ САЙТУ




Будинок для дітей
та юнацтва



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

"Гендерні стереотипи дітей 5-ти річного віку" 
Останнім часом гендерна проблематика стала невід’ємною частиною психолого-педагогічного напрямку досліджень, зокрема вона відкривається і дошкільній освіті, що пов’язано з реальними трансформаціями в сучасній українській системі освіти та пильним розглядом і критикою патріархальних усталених традицій у навчально-виховному процесі, які сьогодні збереглися у вигляді статево-рольових, а отже гендерних стереотипів.Виховання дитини – найважливіший фактор формування здорової нації. 
Основи становлення особистості закладаються перш за все батьками і закладами освіти, де навчається та виховується маленький член суспільства. Зрозуміло, що сама особистість та упередження педагога відіграють неабияку роль у подальшій долі вихованців і, зокрема, у формуванні їхніх уявлень і гендерних стереотипів. Гендерні стереотипи – це набір консервативних, загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються статусу жінок і чоловіків, норм їхньої поведінки, мотивів учинків та характеру потреб. 
Гендерні стереотипи закріплюють існуючі гендерні відмінності та взаємовідносини.У сучасному суспільстві статево-рольові стереотипи великою мірою впливають на процес гендерної соціалізації дітей, багато в чому визначаючи його спрямованість.Гендерна соціалізація (як вона є) сприяє ускладненню особистісної самореалізації, тобто формує внутрішні стани: боязнь невдачі, боязнь суспільного засудження та нехтування тощо.Дошкільний період розвитку дитини супроводжується активним упровадженням традиційно сформованого різного типу поведінки хлопчиків і дівчаток. Особливості гендерної соціалізації дітей сприяють формуванню в них певних внутрішніх станів-перепонів, що ускладнюють їхню особистісну самореалізацію і професійне визначення в подальшому.
Оскільки дитячий садок є провідним агентом гендерної соціалізації дітей, то нагальною постає потреба в зміні змісту навчального матеріалу, дидактичних і виховних настанов у процесі спілкування вихователя й дошкільнят з традиційної на гендерно-чутливу систему (егалітарну – з француз – рівний; паритетну) організації світосприйняття хлопчиками й дівчатками, розвитку їхньої гендерної свідомості.Зауважимо, що гендерні настанови педагогів значно категоричніші, ніж гендерні настанови дітей (у останніх вони не такі полярні), оскільки традиційно педагоги очікують вужчої моделі поведінки дітей з огляду на стать.
Сучасні українські гендерологи стверджують, що стереотипи масової свідомості сьогодні стають одним із найпотужніших чинників, що заважають формуванню в Україні суспільства гендерної рівності. Саме поняття стереотип розуміємо як сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються як штампом. 
Статево-рольові (гендерні) стереотипи — це сформовані культурою узагальнені уявлення (переконання) про те, як потрібно поводитися чоловікам, а як жінкам; фактично мова йде про протиставлення.Статево-рольові стереотипи мають свої специфічні особливості. Комплексно вони полягають в наступному: оскільки людству знайомі дві біологічні статі – чоловіча і жіноча, їм необхідно виконувати відповідні статеві ролі та діяти за двома статево-специфічними «життєвими сценаріями»; ці ролі є різними за змістом і нерівними за статусом: здійснення самореалізації жінок – сімейна сфера, чоловіків – професійна; психологічні якості чоловіків і жінок абсолютно різні: жінки – ніжні, слабкі, чоловіки – сильні, мужні.
Основними характеристиками статево-рольових стереотипів у вихованні є наступні:
- акцентування уваги на розбіжностях між статями;
- виховання в дусі жорстокого, «передбачуваного природою», вибору соціальної ідентичності;
- орієнтація на «особливе призначення» чоловіків і жінок, хлопчиків і дівчаток;·       заохочення видів діяльності, що «відповідають статі» і висміювання варіативної поведінки;
- орієнтація на добір занять і сфер самореалізації (домашня  публічна), виходячи з розуміння вихователем «природного призначення статей»;
- протиставлення сімейної й професійної сфер самореалізації;
- наявність жорстких культурно сформованих схем (статево-рольових стереотипів поведінки);
- засудження відхилень від традиційних (патріархальних) моделей устрою суспільства і взаємин між статями.
Отже, статево-рольові стереотипи «надихають» на диференційоване ставлення до дівчаток і хлопчиків у процесі виховання як до представників полярних, нерівноцінних груп. Вони реалізується через цілеспрямовану настанову в підготовці хлопчиків і дівчаток до нерівнозначних функціональних ролей в родині і суспільстві, а також нерівноцінним видам діяльності і життєвих перспектив.
Визнаємо, що статево-рольові стереотипи, що є усталеними в нашому суспільстві, потребують глобального корегування.Породження статево-рольових стереотипів у освіті, що не дають можливості дітям об’єктивно судити про реалії світу, формувати власне світобачення відбувається через:
- педагогічне спілкування (на засадах статево-рольового підходу);
- дитячі твори (змістові складові яких не відповідають гендерно-нейтральній схемі);
- традиційну систему виховання (орієнтація на категоричний розподіл статевих ролей), які встановлюють серйозні перешкоди для ефективного розвитку демократичного суспільства.
Примітно, що в більшості освітніх установ традиційними є стилі навчання і спілкування, в тому числі й в дитячих садках, які віддзеркалюють гендерну стратифікацію суспільства й культури, чим демонструють категоричну соціальну диференціацію людей, розподіл професій на суто чоловічі та суто жіночі, підкреслюючи, таким чином, нерівність статусів чоловіків і жінок сучасної України.
Очевидно, що гендерна асиметрія в навчальних закладах виявляється через: фемінізацію освіти, гендерно-нечутливий зміст більшості методичних матеріалів, традиційні стилі навчання та виховання, певні стереотипні форми взаємин у дитячих колективах.
Існують так звані «джерела» статево-рольових стереотипів, з яких діти дізнаються про поведінку, що розцінюється суспільством як така, що відповідає тій чи іншій статі. До них відносять педагогів, більшість з них працює за усталеними культурними стереотипами з приводу того, які характеристики є притаманними дівчаткам, серед них такі як «посидючість», «увага», в свою чергу впевнені в тому, що хлопчикам притаманні такі характеристики як «несумлінність», «гіперактивність». 
Відповідно методична організація виховної діяльності, манера звертання до хлопчиків / дівчаток, реакція на виховні прогалини, дисципліну, а також форма взаємодії педагога з дітьми різних статей різниться. Так, від дівчаток очікується більша акуратність, старанність, від хлопчиків менша вимогливість до дисципліни як під час занять, так і на прогулянках.Дитяча література як джерело статево-рольових стереотипів (книги, казки) несуть інформацію, в якій часто переважають персонажі чоловічої статі, яким надано всі можливості для самореалізації і діяльності, а жіночі – зображуються виключно в ролі домогосподарок, берегинь домашнього затишку; тобто зміст таких книг може впевнити дітей в тому, що життя побудовано на усталеному правилі: чоловікам належить світ, жінки мають в ньому підлеглу роль.
Телебачення – це унікальне інформаційне джерело, що здатне генерувати уявлення дітей про «природу соціальної дійсності». Воно є не тільки важливим засобом подачі стереотипної інформації, а, головне, постійно це демонструє: жінок і дівчаток - в контексті інтересів домівки: прання, прибирання, догляд за дітьми і хворими; чоловіків і хлопчиків – поза домівкою: політика, корпоративні зустрічі, рибалка.Ігритаіграшки допомагають дівчаткам практикуватися в тих видах діяльностей, що стосуються підготовки до материнства та ведення домашнього господарства, а також формують уміння і навички спілкування й співробітництва. Натомість ігри та іграшки хлопчиків пробуджують в них бажання творити, переробити оточуючий світ, допомагають розвивати навички, що ляжуть в основу просторових і математичних здібностей, заохочують незалежну, змагальну й лідерську поведінку. Згадаймо, для прикладу, відвідування магазину іграшок. Перше питання, яке Вам зададуть обов’язково буде такого змісту: «Вам іграшка потрібна для хлопчика, чи для дівчинки?». Відомо, що іграшки «призначені» для дівчаток (ляльки, посуд, м’які іграшки) вирізняються яскравістю, рожевими тонами, іграшки ж для хлопчиків – це спортивний інвентар, кубики, конструктори, зброя, що знаходяться у великих розмальованих коробках, це традиційно орієнтує дівчаток на домівку, хлопчиків – на візуально-просторову діяльність. У даному контексті проблема навіть не в тому, що в процесі життя на дітей впливають джерела статево-рольової соціалізації: педагоги, література, засоби масової інформації, іграшки та ігри, важливо, що статево-відповідні настанови, які засвоюють діти, впливають на формування їхніх традиційних поглядів на призначення статей, практикують узвичаєні для суспільства поняття: хлопчикам потрібно займатися одними речами, дівчаткам – зовсім іншими, які вважаються природними, тому сприймати гендерно-нейтральні норми життя людей непотрібно.
Отже, свою поведінку діти будують, спираючись на статево-рольові стереотипи, на сформовані в культурі узагальнені уявлення та переконання про те, як «дійсно» повинні поводитися чоловіки і жінки. Це розповсюджений і достатньо вивчений різновид соціальних стереотипів, заснований на прийнятих у суспільстві уявленнях про маскулінність-фемінінність статей та їхню ієрархію. Синонімічними до стереотипу є поняття упередження, забобон, кліше. Традиційно маскулінними характеристиками є готовність до самореалізації, лідерства, творчості, перевага авторитету, сили, розуму і здорового глузду; для фемінінних характеристик переважними є здатність реалізувати себе в заміжжі, дітях, а риси – комунікабельність, ніжність, «потреба» турбуватися про людей за допомогою материнської ласки і т. д. 
Очевидно, що жорстокі стандарти традиційної культури щодо специфічних особливостей хлопчиків і дівчаток, які пропагуються суспільством через освіту, є стереотипом і стають на заваді ефективної соціалізації вихованців.Крім того, аналіз планів виховної роботи вихователів показав, що переважна більшість педагогів продовжує в них відтворювати як традиційний підхід до виховання дітей різних статей, так і гендерні стереотипи і настанови. Це певний зразок прихованого виховного плану, що передає гендерну дискримінацію і є інструментом впровадження гендерних стереотипів. Діапазон залучення дітей різних статей до використання своїх можливостей доволі однобічний; виховні впливи педагогів обмежуються традиційними уявленнями про дотримання дітьми правил взаємодії. 
Виховний потенціал дітей (зауважимо, що вікова категорія таких 5 – річних дітей має максимальний сенситивний рівень) надзвичайно високий, тому використання стереотипних ноток у планах виховної роботи говорить про те, що вони виступають інструментами сугестивного плану, фактично організовують традиційну гендерну соціалізацію. За допомогою таких напрямів роботи формуються взаємостосунки хлопчиків і дівчаток побудовані на статево-рольових зразках. 
Здійснений гендерний аналіз чинних методичних матеріалів показав, що майже кожен виховний захід обтяжений настановами щодо статей, їхній зміст містить статево-рольові стереотипи. Характерними ознаками стереотипів є: дискримінація (невиправдана розбіжність у проявах за ознакою статі), асиметрія (протиставлення чоловічого жіночому), андроцентризм (домінування значення і внеску чоловіків в історію і культуру суспільства), що підтверджено розробками українських та зарубіжних дослідників. 
Вхід на сайт

Пошук

Календар