МЕНЮ САЙТУ

ОФІЦІЙНІ САЙТИ










ДРУЗІ САЙТУ




Будинок для дітей
та юнацтва



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Активні технології навчання музики дітей п’ятирічного віку 
Процеси розвитку суспільства останніми рокамимаютькомпетентнісно орієнтованудомінанту. Важливі чинники такого векторного спрямовування лежать у площині нових стандартів дошкільної освіти України. Так, у Базовому компоненті дошкільної освіти передбачається сформованість мінімально достатнього та необхідного рівня освітніх компетенцій дитини перших 6 (7) років життя, що забезпечує її повноцінний психофізичний та особистісний розвиток і психологічну готовність до навчання у школі. Зазначені позиції зумовлюють перегляд засобів навчання і виховання, появу інноваційних педагогічних технологій. 
Теоретична розробка і практичне обґрунтування останніх знаходиться сьогодні у центрі наукових дискусій, вражаючи багатством підходів і відсутністю єдиної думки щодо трактовки самого поняття.Інноваційні педагогічні технології дедалі більше відходять від традиційного репродуктивно-технологічного навчання і, водночас, набувають особистісної спрямованості. 
Орієнтація на формування у дітей досвіду розумової та пошукової діяльності надає їм можливості виявити в освітньому процесі активну позицію. Технологія навчання відрізняється від методики. Основу технології складає певний алгоритм (тобто послідовність дій), і спосіб фіксації змістових та організаційних процедур. На думку вчених технологія є елементом певної методики.
Технологізація — неухильне дотримання змісту і послідовності етапів впровадження нововведень. У сфері музично-педагогічної освіти термін "технології” майже не використовується. Це зумовлюється тим, що сам предмет засвоєння – музика з її духовно-творчим потенціалом – завжди чинив опір репродуктивно-технологічному підходу. Провідним принципом у проектуванні педагогічних технологій стає активність дитини, тому що навчально-виховний процес має розвивати особистість, прийматися нею та зливатися з саморозвитком і самовихованням. «Активне» – таке, що вимагає постійної уваги, швидкої реакції, чинної участі особистості всією своєю істотою (тілом і думками) у вправах. Йдеться про використання на заняттях усіх можливих реакцій людини на музику, а особливо на метроритм: ходіння, плескання, стукання, тупотіння, мовлення, співання тощо. Музика супроводжує людину від перших днів після народження та протягом усього життя. 
Незаперечним є надзвичайний вплив музичного мистецтва на духовний та естетичний розвиток, моральне становлення дитини. За допомогою музичних творів малеча емоційно пізнає себе і світ. Тісний зв'язок між естетичним і загальним досвідом особистості окреслює музику як засіб, здатний не лише формувати естетичну компетентність, а й визначати її важливу функцію в загальній підготовці людини до життя.Вплив музики на емоційні переживання дитини, які збагачують і водночас формують її психіку широко представлений в різних концепціях музично-естетичного виховання. Серед їх авторівімена Еміля Жака-Далькроза, Золтана Кодая, Карла Орфа, Дмитра Кабалевського, Батії Штраус. 
Практично всі сучасні системи музичного виховання за їх характерними рисами можна віднести і до іншого виду освітніх технологій – особистісно орієнтованих, оскільки сутність музичного мистецтва полягає в формуванні духовного потенціалу особистості, її світовідчуття і ціннісних орієнтацій. Сучасні технології музичного виховання відповідають також критеріям активізації й інтенсифікації діяльності дітей (елементарне музикування, релятивний спів, технології слухання музики та ігрові технології). 
Таким чином, музична діяльність є завжди такою, що цілісно розвиває дітей – як морально-естетично, так і інтелектуально, а з включенням до навчально-виховного процесу ритміки – ще й фізично.Теоретичні та методичні засади ритміки Е.Жак-Далькроза, елементарне музикування за системою Карла Орфа, релятивний спів за Золтаном Кодаєм або окремі елементи цих концепцій (концепцій загально визнаних як такі, що розвивають і "омузичують” дитину) використовуються майже у всіх сучасних технологіях музично-педагогічної освіти. Серед активнихтехнологіймузичного навчання в Європі вирізняється ритмічно-рухова інтерпретація музичних творів. Ця технологія базується на ритміці Далькроза. Система музично-ритмічного виховання була створена видатним швейцарським музикантом, композитором і педагогом Емілем Жак-Далькрозом (1865-1950) на початку ХХ століття. На відміну від звичайної гімнастики, підпорядкованої лише метру, в ритмічних вправах, запропонованих ним, усі рухи йшли від музики і мали розкривати її емоційний зміст. Тому музика була провідним системотворним елементом музичних занять. Далькроз вдався до геніальної ідеї: не вистукувати і не виплескувати ритм, а відображати його за допомогою пластичних рухів. Завдання педагога – навчити дітей рухатися у характері музики, передаючи темпові, динамічні, метро ритмічні особливості. Виразною передачею рухами характеру музики досягалось втілення образного змісту музичного твору.Концепція Еміля Жак-Далькроза містить у своїй структурі три взаємопов’язані опорні компоненти – ритміку, сольфеджіо, імпровізацію. Ритміка виконує основоположну роль, відтворюючимузичний розвиток за допомогою рухів тіла. Саме тому методу Далькроза досить часто називають ритмікою. Сольфеджіо формує слух, на базі якого удосконалюється вокальна і рухова діяльність дітей. Імпровізація не тільки активізує музиканта під час співу і руху, але й виступає основною формою оволодіння музичними інструментами. 
Завдання, які ставляться перед дітьми у процесі виконання рухів під музику, містять у собі наступні компоненти:
1.Спонукати дітей до сприйняття ритмічної виразності в музиці та відтворення її у рухах.
2.Залучити дітей до елементарних музично-ритмічних рухів:
–рухатись відповідно до яскравого характеру музики (весело тупцювати радісний танок, енергійно «крокувати» під ритмічний марш та ін.);
–змінювати напрям або темп руху під тиху або голосну музику (наприклад, на тиху музику танцюють пальчики, а на голосну – долоньки);
–розпізнавати різні за характером частини в музиці та відповідно змінювати рухи.
3.Залучити до елементарних танцювальних рухів.
4.Спонукати дітей до початкових музично-творчих проявів.
Вже до шести років діти не тільки відчувають метро ритмічні акценти, але й можуть частково відтворити ритмічний малюнок музичного твору. Серед класичних далькрозівських ритмічних вправ самими відомими є такі: рухова реалізація окремих ритмічних зрізків; рухова реалізація ритмічних ланцюгів; рухова реалізація ритмічних зрізків з подвійною швидкістю або у два рази повільніше; ритмічне доповнення; метричне перевтілення; поліметрія і поліритмія; ритмічні канони. Дані вправи націлені на формування і відточування почуття ритму, яке тренує слух щодо сприйняття ритмічних особливостей музики.
Найпопулярніша в Європі концепція музичного виховання носить ім’я свого творця – Карла Орфа. Цей видатний німецький композитор і педагог поклав в основу своєї технології навчання музики ідею єдності слова, руху і елементарного музикування. Для К. Орфа ключовими засобами виховання дітей у школі була елементарна музика, елементарний інструментарій, елементарні словесні тексти. 
Аналіз наукових досліджень засвідчує, що любий звук спричиняє у людин скорочення м‘язів. Музика діє на увесь організм – він відповідає на дії музики. Сприйняття й розуміння музики містить у собі відчуття її зв‘язками, м‘язами, рухами, диханням. Нововведенням К. Орфа є особлива форма поєднання, взаємозв‘язку музики та руху. Орф у «Шульверку» намагається «врівноважити» музику й танок – діти вчаться показувати під свою музику відповідну форму руху й, разом з тим, підібрати до елементарних форм рухів й і танцю відповідну музику.
Поліфункціональність концепції К. Орфа полягає у тому, що рухи є:
1.Невід‘ємною частиною елементарного музикування, яка органічно пов‘язана з музикою й мовою.
2.Способом внутрішньої свободи, розвитку рухових можливостей людини, її вміння вільно володіти своїм тілом (від простого руху до елементарного танцю).
3.Засобом природного творчого самовираження у просторі, одним з головних способів формування навиків імпровізації;
4.Основним способом розвитку діяльності та мислення, тренуванням нервово-психічних процесів.
5.Підсилюючим, підкріплюючим та об‘єднуючим фактором у навчанні, важливим засобом моделювання елементів музичної мови.
6.Визначальним засобом розвитку почуття ритму.
7.Способом розвитку соціально-комунікативних навиків.
8.Джерелом ні з чим не зрівняної радості для дітей.
Таким чином, рухи в концепції К. Орфа дозволяють вирішити цілий комплекс завдань. Як музично-педагогічних, так і загально-педагогічних.
Ідея К. Орфа знайшла свій подальший розвиток  в концепції відомого ізраїльського педагога-музиканта Батії Штраус (BatiaStrauss). Активізація слухання музики згідно з технологією ізраїльського педагога здійснюється завдяки введенню до нього інших видів музичної діяльності: рух (прості танцювальні форми), інструментальний супровід (необов’язково на фабричних інструментах), мелоречитація. 
Найбільш ефективно технологія Б.Штраус може використовуватися в молодших класах, а особливо – у дитячому садку.Музика і рух – головні елементи технології активного слухання музики за Батією Штраус, сутність якої полягає у внесенні ігрових елементів у сприйняття музичних творів. Замість нудьги слухача, який змушений слухати незрозумілу і складну класичну музику, активна діяльність викликає позитивні емоції, а музичні твори запам‘ятовуються. 
Ритмічно-руховою інтерпретацією музичних творів, зокрема пісень, можна вважати рухливі ігри видатного українського педагога й музиканта Василя Верховинця, автора методичного посібника «Весняночка». До нього увійшов етнографічний матеріал, зібраний автором протягом багатьох років. Крім того, методист доповнив його фольклорними записами інших композиторів і власними творами. Разом із дитячими іграми В. Верховинець використовував народні пісні, вірші, утішки, пестушки, казки, хороводи та збагачував їх літературним, музичним і драматичним компонентами. Іншими словами, митець прагнув інсценізувати ігри.
Сучасні музично-терапевтичні технології спираються на досягнення Е. Жака-Далькроза та Карла Орфа і поєднують у собі вправи на розвиток дикції та рухової координації, а також дихальні, логоритмічні, дихально-ритмічні вправи тощо.
Отже, ідеї, головні думки, окремі елементи зазначених технологій можна використовувати на заняттях з музичного виховання.         
Вхід на сайт

Пошук

Календар